- 2014 Листопад
- 2014 Грудень
- 2015 Січень
- 2015 Березень
- 2015 Квітень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Серпень
- 2015 Вересень
- 2015 Жовтень
- 2015 Листопад
- 2015 Грудень
- 2016 Січень
- 2016 Лютий
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Вересень
- 2016 Жовтень
- 2016 Листопад
- 2016 Грудень
- 2017 Травень
- 2018 Лютий
- 2018 Квітень
- 2018 Травень
- 2018 Червень
- 2018 Вересень
- 2018 Жовтень
- 2019 Січень
- 2019 Березень
- 2019 Квітень
- 2019 Травень
Музей Остапа Вересая в Сокиринцях
“Не можна було б без Вересая обійтись в ті страшні часи,
коли саме існування українського народу, його мови,
історії, культури заперечувалось і відкидалось…”
П.Тичина
Сокиринці – чарівний куточок рідної землі, тихий притулок примхливих муз і римських богинь, прекрасний витвір матінки-природи і людського генію. Місце, яке вже півтора століття приваблює до себе людей, закоханих в мистецтво і поезію, надихає їх до творіння прекрасного. Тут, під кронами старих дубів-велетнів лунав проникливий голос нашого славетного кобзаря Остапа Вересая. Народився один із найвідоміших кобзарів ХІХ століття О.М.Вересай 1803 року в сусідньому селі Калюжинцях, але жив і творив в Сокиринцях, тут і похований 1890 року. На могилі було встановлено хрест з написом “Остап Вересай. 87 лет от роду”.На знак великої народної любові до славного земляка у 1959 році до 150-річчя з дня народження кобзаря створено історико-етнографічну кімнату-музей. За роки роботи пошуковцями, що працювали при кімнаті-музеї, зібрано багато цікавих матеріалів, експонатів з життя як села Сокиринці, так і Остапа Вересая. Ці матеріали поповнили фонди, що дало змогу перереєструвати з часом кімнату-музей в історико-етнографічний музей при закладі освіти.
Експозиції музею знайомлять відвідувачів з різними періодами життя славного краю. Одна з них проливає світло в далекий 1092 рік, коли з ' явилися перші згадки про Сокиринці, засновником яких був Іван Сокирка. Знаряддя праці: прядка, гребінь, начиння, наконечники з металу для лопати, рало, ціп та інші; зразки національного одягу, допомагають уявити важкі умови праці та побуту людей вересаєвських часів. Фрагмент інтер ' єру хати, як колиски української культури, повертає нас в минуле. Окрема сторінка музею розкриває відвідувачам історію дружби М.В.Лисенка і О.М.Вересая, поїздку кобзаря до Петербургу з концертом.. Особливо цікавий факт про перебування в Сокиринцях 1852-1856 роках російського художника А.М.Жемчужникова і його зустрічі з кобзарем засвідчують представлені в експозиції дві фоторепродукції робіт художника з зображенням О.М.Вересая. Не залишена без уваги історія села Сокиринці і її цікавих людей. Багатий матеріал про сьогодення. Це і Герої Радянського Союзу В.Крикливий, О.Ткаченко, передовики виробництва, нащадки Вересая – учасники художньої самодіяльності, які є гідними продовжувачами багатих пісенних традицій рідного краю. Зібрані матеріали оформлені в альбоми і діють як пересувна експозиція при проведенні різних виховних та навчальних заходів.
У 1971 році М.І.Харченко, уродженець села Сокиринці, за графічним малюнком А.М.Жемчужникова створив скульптуру Остапа Вересая, яка потім лягла в основу пам'ятника (висота 3,4 м ), Встановлений на території Сокиринського парку. Час, події у навколишньому житті, накопичений досвід, основні завдання виховного процесу в училищі постійно знаходять відгук та пошук нових творчих форм діяльності музею.На базі музею часто проводяться масові заходи, зустрічі, зльоти, конференції, тематичні вечори тощо.
Про що ж розповість нам екскурсовод? Остап Микитович Вересай по вуличному Радчишин або Лабза, видатний український кобзар, народився в 1803 році в с.Калюжинцях Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Срібнянський район Чернігівської області) в сім'ї кріпаків. Незрячий батько Остапа, дбаючи про сім ' ю, змушений був заробляти на шматок хліба грою на скрипці.Перехворівши, в чотири роки осліп і Остап. Але зростав він в оточенні музики. Часто у них в хаті зупинялись мандрівні кобзарі і тоді Остап тихесенько у запічку слухав і запам'ятовував пісні і думи, оповідки про далекі краї і мандри. У п'ятнадцять років батьки віддали Остапа “в науку” до кобзаря Микити з с.Бережівки, від якого Остап утік, бо той пиячив і бив хлопця. Багато корисного Остап узяв від Юхима Андріяшківського і Федора Труша. Далі його вчило життя. Мандруючи від села до села, він ніс людям не тільки інформацію про різні події, а й ідеї єднання народу в боротьбі проти чужинців, ідеї волі й незалежності, закликав не коритись будь-якій тиранії й приниженню людини, прославляв патріотизм, відстоював права кожної людини і всього народу за вільне життя, звеличував шанування батьків, роду, вітчизни, утверджував гуманістичні ідеали, високі моральні принципи українського народу.
На початку 1882 року репертуар О.Вересая складався з дев'яти дум, 13 релігіозно-моралістичних та семи сатиричних пісень. Остап Микитович грав на кобзі одночасно двома руками на струнах і підструнках, виконуючи псалми, історичні, побутові, жартівливі, сатиричні, українські народні пісні, а також жебранки та танцювальні мелодії. Важливу роль у житті О.М.Вересая відіграв відомий громадсько-політичний діяч ХІХ століття Григорій Павлович Галаган, маєток якого знаходився в Сокиринцях. Григорій Павлович зацікавився творчістю кобзаря, викупив його з кріпацької неволі, познайомив з діячами Київської громади М.Лисенком, О. Русовим, П.Чубинським. Пісні Остапа добре знав Т.Г.Шевченко, з яким вони зустрічалися в Сокиринцях. Тарас Григорович подарував йому свого “Кобзаря” (1860) з дарчим написом. У 1874 році на Третьому археологічному з ' їзді в Києві та в 1875 в Петербурзі були організовані прилюдні концерти Вересая. Він виступав також у інших містах. В той час творчість кобзаря вивчали і високо цінили сучасники, відомі представники культури.
Цінують його і в наші часи. У пам ' яті народній не загубилося ім ' я свого вірного сина. З 1940 року бере початок добра традиція – урочисто вшановувати Остапа Вересая. Його ювілеї відзначалися в 1941, 1953, 1956 роках Вже шість разів Сокиринська земля зустрічала всіх, хто пов'язав своє життя з срібним передзвоном бандури, кого не залишає байдужим мистецтво кобзарів-лірників. Вперше позивні “Вересаєвого свята” прозвучали до 185-річчя від дня народження кобзаря у 1988 році і зібрали бандуристів із різних областей України. Такі свята відбулися у 1988, 1992, 1997, 1999, 2004,2006 рр. Численні гості відвідували музей кобзаря.
З різних куточків України приїздили в село, де жив і знайшов свій останній притулок всесвітньо відомий український кобзар Остап Вересай, де народилася й розквітла його висока слава, бандуристи й науковці, щоб вклонитися світлій пам'яті того, чиїм мистецтвом захоплювались видатні уми ХІХ століття, кого називали слов'янським Гомером, хто був виразником дум і сподівань рідного народу.
“…І лине пісня понад нашим краєм юно
Про гордих кобзарів яких Остап любив.”
“Дзвенять струни” М.Харченко
Екскурсію проводить керівник музею Савченко Валентина Григорівна
У 2001 році меморіальний музей Остапа Вересая пройшов відомчу перереєстрацію. Зареєстрований при Управлінні освіти і науки Чернігівської обласної держадміністрації і отримав свідоцтво за № 24 – 52. Зібраний тут матеріал, просвітницька, виховна, масова робота музею заслужили звання “Зразковий музей“ при закладі освіти системи Міністерства освіти і науки України, і наказом Міністерства освіти і науки України від 16.02.2004 р № 124-к' /. 2009 року музей став переможцем Всеукраїнського конкурсу громадських музеїв в номінації "Видатний земляк".