- 2014 Листопад
- 2014 Грудень
- 2015 Січень
- 2015 Березень
- 2015 Квітень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Серпень
- 2015 Вересень
- 2015 Жовтень
- 2015 Листопад
- 2015 Грудень
- 2016 Січень
- 2016 Лютий
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Вересень
- 2016 Жовтень
- 2016 Листопад
- 2016 Грудень
- 2017 Травень
- 2018 Лютий
- 2018 Квітень
- 2018 Травень
- 2018 Червень
- 2018 Вересень
- 2018 Жовтень
- 2019 Січень
- 2019 Березень
- 2019 Квітень
- 2019 Травень
Історія аграрного ліцею
Історія Сокиринського палацу, в якому працює Сокиринський аграрний ліцей, пов'язана з іменами видатних громадських діячів ХІХ і ХХ ст. Побував тут Т.Г. Шевченко, П.Куліш, Л. Жемчужников, М.Костомаров. Звуки кобзи Остапа Вересая полонили не тільки сокиринчан, а Громаду Києва, линули понад Невою в Петербурзі. Шанували кобзарський край П.Тичина, М. Рильський, Ф. Лавров, Державна заслужена капела бандуристів, квартет Явір, А. Солов'яненко, М.Гнатюк, В. Нечепа і інші. Ці традиції підтримуються навчальним закладом і нині.
Ліцей бере свої початки від сільського професійно-технічного училища № 14, створеного 20 липня 1972 року згідно наказу начальника Чернігівського обласного управління профтехосвіти за №153 від 18 липня 1972 року на базі реорганізованого Сокиринського сільськогосподарського технікуму. Виконуючим обов'язки директора тимчасово призначений Залужний Іван Григорович. До 1 вересня було сформовано інженерно-педагогічний колектив у складі: директора – Зінченка М.І., замісника директора з навчально-виробничого навчання – Залужного І.Г., замісника директора з навчально-виховної роботи – Мигура Г.І., старшого майстра – Закусила М.В., керівника фізвиховання – Зволя Б.Ф., військового керівника - Самойленка Г.С.; майсрів виробничого навчання: Таршевського В.М., Литвиненка Д.А., Колісніченко Л.О., Близнюка П.М., Сологуба Г.С.; викладачів: Ноші Д.П., Гавриша М.Г., Шевченка А.П., Висоцького В.Т., Литвиненка М.І., Нагорного Г.І..
Училище створювалось в рекордно короткі строки використовуючи базу сільсько-господарського технікуму. Планувалось, щоб першого навчального року допомогли училищу учнями Дігтярівське та Мринське училища відповідно по 90 та 60 чоловік. Але допомогло лише Дігтярівське профтехучилище, виділивши 24 чоловіки, а решту – 80 учнів працівники училища набрали самі. Першими групами, які розпочали навчання 1972 року були:
Група №1 трактористи – машиністи широкого профілю /майстер в/н Литвиненко Д.А./
Групи № 1-2 водіїв /майстер в/н Лещенко М.М./Група № 1 трактористи – машиністи ІІІ класу /майстер в/н Побідаш А.В./
Група № 1 електромонтажники сільської електрифікації /майстер в/н Таршевський В.М./
Групи № 1-2 водіїв /майстер в/н Лещенко М.М./
Протягом першого року навчання формувалась матеріально-технічна база. Сільські училища допомогли технікою: тракторами, автомобілями, сільськогосподарськими механізмами. А викладачі, майстри з учнями розпочали обладнання навчальних кабінетів і лабораторій: трактори, автомобілі, с/г машини, ПДР і інші. Старанна робота колективу була відзначена в ході огляду-конкурсу кращих кабінетів. Кабінет “Трактори” /викладач Литвиненко М.І./ був визнаним кращим в області /1978р./, а потім /1980р./ і в республіці. Ці традиції продовжуються і сьогодні, так кабінет “Охорони праці” визнано кращим в системі ПТНЗ області в 2005році, лабораторія хіміко-бактеріологічного аналізу в 2007 році, модернізовано полігон для практичного навчання водінню, створений новий кабінет будови автомобіля. 1978 року училище реорганізовано в середнє сільське професійно-технічне училище № 14, в 1984 році - в СПТУ №36 і в результаті реорганізації від 29. 12. 2002 року переєрестровано Сокиринським професійним аграрним ліцеєм.
За час своєї діяльності навчальний заклад підготував більше 10 тис. кваліфікованих робітників це: механізатори , плодоовочівники, бджоляри, водії автомобілів, мікробіологи секретарі, агенти з організації туризму, екскурсоводи., муляри-штукатури. Постійно проводиться перепідготовка механізаторів для роботи на новій сільськогосподарській техніці, операторів ЕОМ, комбайнерів.
Навчальний заклад пишається своїми випускниками. Багато з них продовжили навчання в вищих навчальних закладах, стали справжніми господарями землі, сумлінно працюють в різних галузях народного господарства району, області, держави. Серед них:
Компанець Єлизавета Миколаївна – молодший науковий співробітник Панфильської науково-дослідної станції.
Гайдай Сергій Миколайович – керівник с/г підприємства в Варвинському районі “Дружба – нова”.
Донченко Михайло Васильович – механізатор с/г ПСП Сокиринське, нагороджений орденом
Федоренко Михайло Павлович - головний агроном СТОВ Батьківщина.
Максак Василь Миколайович – заступник директора з навчально-виробничої роботи ПТУ№ 12 м. Замглай.
Семенко Анатолій Михайлович – начальник відділу освіти Срібнянської райдержадміністрації.
Клименко Василь Григорович – заступник начальника Срібнянської райдержадміністрації, начальник відділу рослинництва, ринкових відносин і маркетингу с/г продукції.
Ляшко Андрій Миколайович – сільський голова села Васківці Срібнянського району.
Лісовий Олександр Володимирович – співак Національного Заслуженого академічного Народного українського хору ім. Г. Вірьовки.
Сакало Вадим Васильович – воїн-афганець, нагороджений орденом “Червоної зірки”.
Мазун Олександр – воїн-афганець, нагороджений медаллю “За бойові заслуги”.
Сенчук Микола Миколайович – воїн-афганець, нагороджений медаллю “За бойові заслуги”.
Ковбаса Анатолій – загинув 1986 року на атомному підводному човні “Комсомолець”.
Диндар Сергій Олексійович – підприємець в селі Сокиринці.