Вівторок, 19.03.2024, 10:30
Головна Реєстрація RSS
Вітаємо Вас, Гість
Пошук
Наш блог
Карпенко Роман Іванович
Майстер виробничого навчання
Павленко Віталій Миколайович
Викладач історії та правознавства
Гавриш Віктор Володимирович
Майстер виробничого навчання
Сотченко Володимир Васильович
Майстер виробничого навчання
Гавриш Світлана Михайлівна
Викладач математики та фізики

Музей Остапа Вересая в Сокиринцях

“Не можна було б без Вересая обійтись в ті страшні часи,

коли саме існування українського народу, його мови,

історії, культури заперечувалось і відкидалось…” 
П.Тичина

Сокиринці – чарівний куточок рідної землі, тихий притулок примхливих муз і римських богинь, прекрасний витвір матінки-природи і людського генію. Місце, яке вже півтора століття приваблює до себе людей, закоханих в мистецтво і поезію, надихає їх до творіння прекрасного. Тут, під кронами старих дубів-велетнів лунав проникливий голос нашого славетного кобзаря Остапа Вересая. Народився один із найвідоміших кобзарів ХІХ століття О.М.Вересай 1803 року в сусідньому селі Калюжинцях, але жив і творив в Сокиринцях, тут і похований 1890 року. На могилі було встановлено хрест з написом “Остап Вересай. 87 лет от роду”.На знак великої народної любові до славного земляка у 1959 році до 150-річчя з дня народження кобзаря створено історико-етнографічну кімнату-музей. За роки роботи пошуковцями, що працювали при кімнаті-музеї, зібрано багато цікавих матеріалів, експонатів з життя як села Сокиринці, так і Остапа Вересая. Ці матеріали поповнили фонди, що дало змогу перереєструвати з часом кімнату-музей в історико-етнографічний музей при закладі освіти.

 

 

Експозиції музею знайомлять відвідувачів з різними періодами життя славного краю. Одна з них проливає світло в далекий 1092 рік, коли з ' явилися перші згадки про Сокиринці, засновником яких був Іван Сокирка. Знаряддя праці: прядка, гребінь, начиння, наконечники з металу для лопати, рало, ціп та інші; зразки національного одягу, допомагають уявити важкі умови праці та побуту людей вересаєвських часів. Фрагмент інтер ' єру хати, як колиски української культури, повертає нас в минуле. Окрема сторінка музею розкриває відвідувачам історію дружби М.В.Лисенка і О.М.Вересая, поїздку кобзаря до Петербургу з концертом.. Особливо цікавий факт про перебування в Сокиринцях 1852-1856 роках російського художника А.М.Жемчужникова і його зустрічі з кобзарем засвідчують представлені в експозиції дві фоторепродукції робіт художника з зображенням О.М.Вересая. Не залишена без уваги історія села Сокиринці і її цікавих людей. Багатий матеріал про сьогодення. Це і Герої Радянського Союзу В.Крикливий, О.Ткаченко, передовики виробництва, нащадки Вересая – учасники художньої самодіяльності, які є гідними продовжувачами багатих пісенних традицій рідного краю. Зібрані матеріали оформлені в альбоми і діють як пересувна експозиція при проведенні різних виховних та навчальних заходів.

У 1971 році М.І.Харченко, уродженець села Сокиринці, за графічним малюнком А.М.Жемчужникова створив скульптуру Остапа Вересая, яка потім лягла в основу пам'ятника (висота 3,4 м ), Встановлений на території Сокиринського парку. Час, події у навколишньому житті, накопичений досвід, основні завдання виховного процесу в училищі постійно знаходять відгук та пошук нових творчих форм діяльності музею.На базі музею часто проводяться масові заходи, зустрічі, зльоти, конференції, тематичні вечори тощо.

Про що ж розповість нам екскурсовод? Остап Микитович Вересай по вуличному Радчишин або Лабза, видатний український кобзар, народився в 1803 році в с.Калюжинцях Прилуцького повіту Полтавської губернії (нині Срібнянський район Чернігівської області) в сім'ї кріпаків. Незрячий батько Остапа, дбаючи про сім ' ю, змушений був заробляти на шматок хліба грою на скрипці.Перехворівши, в чотири роки осліп і Остап. Але зростав він в оточенні музики. Часто у них в хаті зупинялись мандрівні кобзарі і тоді Остап тихесенько у запічку слухав і запам'ятовував пісні і думи, оповідки про далекі краї і мандри. У п'ятнадцять років батьки віддали Остапа “в науку” до кобзаря Микити з с.Бережівки, від якого Остап утік, бо той пиячив і бив хлопця. Багато корисного Остап узяв від Юхима Андріяшківського і Федора Труша. Далі його вчило життя. Мандруючи від села до села, він ніс людям не тільки інформацію про різні події, а й ідеї єднання народу в боротьбі проти чужинців, ідеї волі й незалежності, закликав не коритись будь-якій тиранії й приниженню людини, прославляв патріотизм, відстоював права кожної людини і всього народу за вільне життя, звеличував шанування батьків, роду, вітчизни, утверджував гуманістичні ідеали, високі моральні принципи українського народу. 

 

 

На початку 1882 року репертуар О.Вересая складався з дев'яти дум, 13 релігіозно-моралістичних та семи сатиричних пісень. Остап Микитович грав на кобзі одночасно двома руками на струнах і підструнках, виконуючи псалми, історичні, побутові, жартівливі, сатиричні, українські народні пісні, а також жебранки та танцювальні мелодії. Важливу роль у житті О.М.Вересая відіграв відомий громадсько-політичний діяч ХІХ століття Григорій Павлович Галаган, маєток якого знаходився в Сокиринцях. Григорій Павлович зацікавився творчістю кобзаря, викупив його з кріпацької неволі, познайомив з діячами Київської громади М.Лисенком, О. Русовим, П.Чубинським. Пісні Остапа добре знав Т.Г.Шевченко, з яким вони зустрічалися в Сокиринцях. Тарас Григорович подарував йому свого “Кобзаря” (1860) з дарчим написом. У 1874 році на Третьому археологічному з ' їзді в Києві та в 1875 в Петербурзі були організовані прилюдні концерти Вересая. Він виступав також у інших містах. В той час творчість кобзаря вивчали і високо цінили сучасники, відомі представники культури.

Цінують його і в наші часи. У пам ' яті народній не загубилося ім ' я свого вірного сина. З 1940 року бере початок добра традиція – урочисто вшановувати Остапа Вересая. Його ювілеї відзначалися в 1941, 1953, 1956 роках Вже шість разів Сокиринська земля зустрічала всіх, хто пов'язав своє життя з срібним передзвоном бандури, кого не залишає байдужим мистецтво кобзарів-лірників. Вперше позивні “Вересаєвого свята” прозвучали до 185-річчя від дня народження кобзаря у 1988 році і зібрали бандуристів із різних областей України. Такі свята відбулися у 1988, 1992, 1997, 1999, 2004,2006 рр. Численні гості відвідували музей кобзаря.

З різних куточків України приїздили в село, де жив і знайшов свій останній притулок всесвітньо відомий український кобзар Остап Вересай, де народилася й розквітла його висока слава, бандуристи й науковці, щоб вклонитися світлій пам'яті того, чиїм мистецтвом захоплювались видатні уми ХІХ століття, кого називали слов'янським Гомером, хто був виразником дум і сподівань рідного народу. 

“…І лине пісня понад нашим краєм юно 
Про гордих кобзарів яких Остап любив.”
“Дзвенять струни” М.Харченко

Екскурсію проводить керівник музею Савченко Валентина Григорівна

У 2001 році меморіальний музей Остапа Вересая пройшов відомчу перереєстрацію. Зареєстрований при Управлінні освіти і науки Чернігівської обласної держадміністрації і отримав свідоцтво за № 24 – 52. Зібраний тут матеріал, просвітницька, виховна, масова робота музею заслужили звання “Зразковий музей“ при закладі освіти системи Міністерства освіти і науки України, і наказом Міністерства освіти і науки України від 16.02.2004 р № 124-к' / 2009 року музей став переможцем Всеукраїнського конкурсу громадських музеїв в номінації "Видатний земляк".